Авторизація
 
  • 10 лют: Диско-ретро вайб від Golubenko та YAKTAK: нова хітова колаборація співаків «Танцюєш сама» 
  • 10 лют: Виконавиця ремейку «Любий, кохай мене» презентує ремікс на трек «Замок з піску» 
  • 21 січ: Одна з битою проти усього світу: співачка GEREGA стартує з сильним психологічним треком «Не в колі» 
  • 18 січ: Новий реліз: Make rock great again! 
  • 18 січ: Нова англомовна пісня співака Max Newell "Signs" вже в мережі 

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


Лідер групи «Мед Хедс» Вадим Красноокий дав інтерв'ю, в якому розповів про те, чому підтримав законопроект про квотування української пісні, навіщо на Західній Україні зривають концерти російськомовних виконавців і як буде далі розвиватися його група, якій цього року виповнюється 25 років!

- Ви нещодавно повернулися з Канади, де дали спільний виступ з відомим скрипалем-віртуозом Василем Попадюком. Розкажіть про цю поїздку.

- Ми давно дружимо. Познайомилися в Канаді, де Василь і живе, а ось гастролює він по всьому світу і, на щастя для наших слухачів, в тому числі виступає на історичній Батьківщині. Спільні виступи у нас вже були тут, в Україні. Василь Попадюк грав на наших концертах, а я - в його програмі в Палаці Україна.

Але в Канаді ми раніше спільних концертів не давали. Цей став першим. І його родзинкою було те, що програма «Мед Хедс» виконувалася музикантами «Papa Duke Band», а в його складі в основному грають кубинці. Вони всі віртуози, але у них інша ментальність, інше відчуття ритму, і мені було дуже цікаво попрацювати з такими музикантами. Звичайно, і Василь приєднувався до нас на скрипці - це було дуже круто!

- Чи існує музична ментальність? Чи є відмінності в сприйнятті музики різними національностями?

- Звичайно. Музика - це енергія, це емоції. Її люди по-різному сприймають і по-різному передають. Тому є різне відчуття ритму, є навіть своєрідні музичні коди в наших головах.

- Який культурний код української музики?

- Навіть не знаю чи можна це якось прорахувати на рівні науки, але, коли наша людина чує українську пісню, вона її відчуває.

Я бачив це багато разів на різних концертах. «Мед Хедс» - англомовна назва і ми раніше співали англійською, але, коли стали виконувати українські пісні, особливо народні, відразу відчули, як наша міська публіка стала відкриватися. Але ж ми вважали раніше, що народні пісні найчастіше асоціюють з селом.

Коли ми будували кар'єру в Європі, то хотіли бути по-справжньому рок-н-рольною групою, і нам здавалося, що у нас все для цього є. Але наші слухачі говорили: все класно, але ми відчуваємо, що ви зі Сходу, щось в вас таке є.

Мене якийсь час це бентежило, адже ми намагалися бути схожими на європейців, а потім ми усвідомили, що в цьому і є наша оригінальність і що свій український колорит нам потрібно використовувати. Завдяки йому ми можемо бути цікаві не тільки своїм слухачам, а й усьому світу.

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


- А чому зараз ви вирушили на гастролі саме в Канаду?

- Ну, по-перше, це було пов'язано з тим, що Попадюк - канадський українець. Зазначу, що Україна і Канада дуже різні країни. Україна - це європейська держава, яка формується на основі єдиного етносу. А Канада, так само, як і США - це емігрантська країна. Там представлені різні народи, кожен зі своєю структурою життя, там зовсім інший підхід до музичної складової місцевої культури.

І українці, які живуть в Канаді, - це люди, які будували цю країну. Тому, що перша хвиля наших емігрантів хлинула туди ще 125 років тому і ці люди, їхні нащадки і всі наступні хвилі еміграції стали там важливою частиною суспільства.

Про це говорить хоча б той факт, що Прем'єр-міністр Трюдо на день української вишиванки одягає її і фотографується для Facebook.

Українців там поважають і цінують їхній внесок в розвиток країни. Можливо, саме Канада найпозитивніше ставиться до України серед інших країн світу. Канадські українці багато в чому досягли успіху - вони є в уряді, в бізнесі, в культурі... Але вони зберігають свій культурний код, пам'ятають, звідки вони родом.

Я був в невеликому містечку в провінції Манітоба. Там живе найбільше саме вихідців з нашої країни, хоча серед них є і ті, хто вже погано розмовляє рідною мовою. Але вони проводять величезний фестиваль української культури, на який з'їжджаються люди з усієї Америки.

Там є навіть пам'ятник українським поселенцям. І перше слово, яке на ньому написано - Оптимізм. А це саме те, чого нам вдома так часто не вистачає.

-По Поверненню з Канади ви дали концерт в «Докер-паб» з 7-річною зіркою соцмереж, барабанщицею Катею Кузякіною. Розкажіть, як виникла ідея співпрацювати з цією маленькою артисткою?

- Катя Кузякина - це феномен, який я для себе відкрив зовсім недавно. Їй 7 років і вона всього рік займається на барабанах, але грає так, як далеко не всі професійні музиканти!

І коли мені її тато надіслав відео, де вона барабанить під нашу пісню, я був вражений! Ми обговорили з групою ідею і вирішили спробувати виступити разом з Катею.

Вперше разом зіграти вирішили в клубі, для відносно невеликої аудиторії. І Катя прекрасно впоралася. Ми зіграли одну пісню і зрозуміли, що хочемо цей експеримент повторювати.

Людям дуже подобається, коли така маленька дівчинка виходить на сцену і серйозно грає на сцені зі здоровими дядьками.

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


Ми раді, що з пісні «Мед Хедс» - «накрили» почалася кар'єра цього таланту. Тому що відео Каті на Youtube набуло вірусних масштабів, нею зацікавилися майже всі українські телеканали, які показали про неї сюжети, а потім Катя стала фіналісткою світового конкурсу юних барабанщиків.

І зовсім свіже її досягнення - після того, як вокалістка групи «Garbage» Ширлі Менсон розмістила відео Каті у себе на стіні в Facebook, ролик нашої барабанщиці набрав близько 15 мільйонів переглядів в мережі - всього за тиждень!

Це феномен, який ми поки не можемо навіть оцінити. Я думаю, що цю дівчинку скоро заберуть кудись в Голлівуд, а поки цього не сталося, хочеться, щоб її чула і наша публіка.

Тому в «Докер-паб» ми зробили вже більш повне спільний виступ з Катею.

-А Що відбувалося за лаштунками? Як вона налаштовується на виступ, адже це все-таки дитина!

- Я не знаю її так близько, щоб сказати, які вона любить ляльки, але те, що вона багато часу проводить за ударними і робить це явно собі на втіху - видно неозброєним поглядом. Батькам тільки доводиться забезпечувати її захоплення з технічного боку. А купити барабанну установку - це дуже дорого, допомагають друзі та небайдужі люди.

У батьків Каті є мрія, щоб вона професійно вивчилася грі на барабанах. Але в Україні таких навчальних закладів немає. Тому вони шукають можливість для її навчання за кордоном.

До речі, ні на репетиції, ні на виступи Катя з собою ляльок не приносила. Вона така безпосередня, без комплексів, але буває соромиться чужих людей. Проте, за барабанами вона відчуває себе дуже впевнено. У нас були побоювання спочатку: як дівчинка себе поведе, побачивши дорослих музикантів, чи не буде бояться вийти на сцену?

Але вона все ці випробування легко пройшла - її ніщо не могло ні збити, ні збентежити, їй дуже подобається грати для публіки.

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


- А дорослі в її присутності, не бентежаться? У вас все ж рок-колектив, а як відомо, представники цього стилю за міцним слівцем до кишені не лізуть.

- Її присутність накладає певний відбиток (посміхається). Всі намагаються стримуватися. Але ми не виступаємо разом весь час, було лише 3 концерти, на які ми запрошували Катю. Але може їх буде більше, тому що людям наші спільні номери дуже подобаються.

- Ви - один з небагатьох топових артистів, хто відкрито підтримав закон про квотування української пісні на радіо. Що вас до цього спонукало і чим ви керувалися, коли вирішили заспівати на підтримку закону під стінами Верховної Ради?

- Я б хотів для початку розповісти, що таке квоти і для чого їх пропонують ввести. Тому що противники цього законопроекту намагаються подати це все під соусом: що це обмеження свободи вибору слухачів... Насправді це не так.

Квоти вже зараз існують, але тільки встановлені вони не на державному рівні. Громадські організації провели дослідження і вирахували, що на українському радіо пісні рідною мовою звучать лише в кількості 5%! Хто сумнівається - «пройдіться» радіоефірами, особливо вдень, тому як українські пісні якщо і ставлять в ротацію, то частіше не в прайм, а в нічний період.

І ось це - квоти, встановлені власниками великих станцій. Вони могли б міняти ситуацію, вносити якісь зміни, але не роблять цього.

А в законі йдеться про те, щоб змінити ставлення до української пісні. І тут немає порушення прав громадян - вони можуть слухати будь-яку музику! Мова не йде про заборону російської мови або російських пісень, будь ласка, слухайте, наприклад, в Інтернеті - все, що захочете.

Але мова йде про радіоефір, який використовують в якості пропаганди і впливу на весь наш народ. І якщо ми самі не формуємо нашу свідомість, то це за нас із задоволенням роблять інші.

І якщо в наших ефірах звучать пісні в основному російською та англійською, значить, в інтересах цих держав нашу свідомість і формується. А треба, щоб було все-таки більше українського контенту, тому що коли я в Києві слухаю радіо, я взагалі не відчуваю, що перебуваю в Україні!

Ось, коли я буваю в Польщі і вмикаю радіо, то приблизно 50% контенту - це польські пісні, тому що у них є відповідний закон. І не тільки у них, а ще й у Франції, Німеччині, в Канаді... Вони захищають свого національного виробника.

Всі найпотужніші держави, в першу чергу, США і Великобританія, якщо не мають саме такого закону, то спираються на інші законодавчі акти, згідно яких музикант з іншої країни навіть не може просто так приїхати і дати концерт.

Для цього потрібно отримати такі складні візи і дозволи... А щоб записатися, видаватися, вийти в ефір в цих країнах - це ще складніше. Тому, що ці країни захищають свої ринки і свої стратегічні ресурси. А Україна цього поки не навчилася робити.

І я про це говорю вже багато років. Але люди раніше не були готові це сприймати, вони не розуміли взагалі, про що мова.

А зараз настав той час, коли в умовах війни, в період підйому патріотизму, людям просто необхідно чути українську пісню українською мовою і в рамках українського ефіру. А обов'язок народних депутатів - прийняти такий закон.

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


- Але керівництво станцій говорить про те, що у них просто не вистачить контенту, щоб заповнити ефір і виконати вимоги закону про квоти, якщо він буде прийнятий... Наскільки це відповідає реальності?

- Я вважаю, що це неправда. Тому що все ж існують станції, які на 100% використовують національний контент, і вони знаходять цей матеріал. Є станції, які на 30-50% крутять українські хіти, тобто реально вже зараз виконують основи законопроекту.

Але в цілому мова йде про те, що в разі прийняття закону, можна вийти на показник 35% української пісні на наших ефірах через рік-два-три, але вже зараз треба почати над цим працювати.

Якщо відкинути теорію змови, в якій мовиться, що це все рука Кремля, яка платить за ротацію російських пісень в Україні - хоч і таке може бути - все одно економічний інтерес для станцій очевидний.

Тому що дуже просто взяти готовий матеріал, розкручений за кордоном, і просто поставити його в ефір, ніж шукати місцеві таланти. Але вони нам потрібні! Нам потрібно розвивати власну музичну індустрію.

- Що має статися в мізках продюсерів, щоб ця ситуація змінилася?

- Я думаю, якщо до цих пір нічого не змінилося, то і не зміниться. Але тиск з боку громадськості, який вже спостерігається, та ще й помножений на юридичні підстави - це будуть серйозні методи впливу. Продюсери будуть змушені або переглянути свої погляди, або поступитися своїм місцем тим, хто знає де взяти український контент і як його запустити на хвилях національних ефірів.

Зараз люди, які гальмують цей процес, намагаються йти проти ходу історії. Тому що тут буде український ефір, я в цьому не сумніваюся. Але вони або приймуть участь в цьому процесі, або відступлять.

Ми ж уже не раз проходили це, коли хтось був сильно при владі, а потім - раз і його немає, тому що він хотів встати проти ходу історії. Також і з радіоефірами, це тільки питання часу.

-Що думаєте щодо чорних і білих списків артистів? Чи потрібні вони?

- Думаю, що в умовах військової агресії щось подібне має бути. Але зараз іноді це роблять дуже непродумано. Дуже багато плутанини. І критерії повинні бути чіткими і прозорими, щоб не перевіряти кожного, є він в цьому списку чи ні.

У період війни ми повинні захищати свій ринок від іноземного продукту і створювати свій власний. Але для цього повинні бути відповідні закони.

Тим більше, ми пам'ятаємо про те, наскільки сильно Росія контролює ринок України. І якщо сьогодні прості громадяни відмовляються від покупки російських товарів, те ж саме повинно відбуватися і щодо артистів і це відбувається. Подивіться - російські артисти великою мірою перестали до нас їздити: одних заборонили, до інших люди просто не ходять на концерти. А іноді приходять, але агресивно налаштовані - зривають виступи. І вже організатори думають: а навіщо нам такі концерти?

Бували ситуації, що організатори вибирали нейтрального артиста з РФ, перевіряли його, щоб не було до чого причепитися, давали рекламу його виступу, а він в цей час їхав і давав концерт в окупованому Криму. І люди, які такі концерти організовують, просто попадають в результаті на гроші.

І з російськими виконавцями насправді зараз стало просто невигідно працювати.

Вадим Красноокий: коли слухаю в Києві радіо, не відчуваю, що я в Україні


- Тобто український шоу-бізнес зараз розвивається з урахуванням громадянської позиції?

- Не всі. Деякі все ж думають лише про власні інтереси. Таких прикладів, на жаль, багато. Але градус досить високий. І сама ситуація буде тільки набирати обертів. Це незворотній процес українізації національного шоу-бізнесу.

І це нормально. Так має бути. Громадянське суспільство - це те, що забезпечить нам те розвинуте європейське суспільство, до якого ми і прагнемо.

- А не дійде до того, що люди почнуть відверто з'ясовувати стосунки між собою на концертах?

- Це вже відбувається. Бувало, що у Львові зривали навіть концерти російськомовних українських виконавців, у творчості яких не було чогось політичного, але вони потрапили під роздачу. У нас в країні багато анархії. Закони не працюють. Їх нема кому виконувати. Але я думаю, що це - хвороба росту. Ми подорослішаємо, але потрібно розуміти наші національні інтереси.

- Як плануєте вболівати за українську збірну?

- Минулого разу, коли чемпіонат проходив в Україні, ми виступали на фан-зонах, там і дивилися ігри разом з усіма.

В цей раз не пропущу жодного матчу, якщо тільки в момент гри не буду на сцені. Це мій обов'язок номер один!

- Минулого разу ви навіть написали футбольний хіт...

Так, одну пісню ми написали до Євро-2012 - «Велика гра», а друга була створена ще при підготовці до Чемпіонату Світу «Україна вперед».

- Які ваші відчуття від «Євробачення»?

- Перемога Джамали насправді - це щось більше, ніж культурна і пісенна перемога, це була політика від початку і до кінця. І зараз нам це треба, тому що Україні необхідно заявляти про себе в повний голос, вимагати до себе уваги, поваги і підтримки. І Джамала своєю перемогою дуже нам всім допомогла.

У момент трансляції я перебував в Канаді і дивитися шоу в прямому ефірі не міг - був в дорозі. Але в нашому автобусі був Інтернет і я читав новини «Євробачення» в соцмережах.

Це був такий об'єднуючий момент для всіх українців. Адже не всі люблять творчість Джамали, хтось в фіналі на національному відборі вболівав за іншого виконавця, але думаю, всі згодні, що вибір був правильним. Тому, що саме Джамала в результаті змогла здобути перемогу і за цією їй велике спасибі! Честь і хвала!

До того ж дуже важливо, що на конкурсі виступила представниця кримських татар, без яких сучасна Україна є неможливою.

- Де відбутися ваші найближчі виступи?

- Зараз літо - пора фестивалів. Найбільший з фестивалів, де ми будемо виступати - це «Файне місто» в Тернополі - 7 липня, а 6 липня буде купальський фестиваль в Полтаві. На наших офіційному сайті www.madheads.kiev.ua і в соцмережах можна детальніше дізнатися про графік наших виступів.

Нещодавно ми завершили тур в підтримку нашого нового альбому «8», а зараз в групі відбувається багато змін. Наприклад, концерт в «Докері» був цікавий тим, що ми представили нове звучання, тому що «Мед Хедс» зараз працює не тільки над новими хітами, але і переосмислює старі.

Ми додаємо до класичного рок-складу сучасні комп'ютерні технології. Ми завжди були гітарною рок-групою, у нас навіть клавішника ніколи не було. Але час йде і спробувати щось принципово нове цікаво. Хочеться себе знову відчути експериментатором.

Мені не цікаво робити одне і теж. А поки я експериментую, я відчуваю смак життя, і заради цього готовий йти на ризики.

© джерело     
Дізнайтеся більше про: Вадим Красноокий Мед Хедс

Додати коментар
  • Сьогодні
  • Читають
  • Коментують
Заголовки:
Читайте про: