Попрок-гурт Фіолет на тлі сучасної української музики виділяється особливою поетичністю та інтимністю. Але «Стежкою» музиканти перевищили навіть самі себе. І замість музичного альбому 21-го травня презентують збірку пісень за аналогією до класичної літератури.
«Стежка» — збірка виданих синглів і кількох нових творінь Фіолету. Вона стала для гурту пісенним підсумком року життя в карантині. І в такому інноваційному форматі якнайкраще проявився талант Сергія Мартинюка, фронтмена гурту, який до того ж ще й письменник. На сьогодні він випустив романи «Рок-н-рол», «Капітан Смуток» та поетичну збірку «Реп’яхи».
«Стежка», як і книга, має власну обкладинку, пролог та епілог. І без винятку кожна її пісня є окремим твором-одкровенням, що породжує інтимний діалог автора зі слухачем.
СТЕЖКА - це пісенний підсумок нашого першого і, сподіваюся, останнього року життя в карантині у вигляді збірки виданих нами синглів і пари нових речей.
З мінімалом концертів, доріг і максимумом рефлексій та переосмислень. З дистанційною роботою над піснями, коли накопичення матеріалу відбувалося відразу в Києві, Луцьку та Карпатах. З Артуром Данієляном в кріслі саунд-продюсера.
Зі спогадами про знакові миті дитинства і дорослішання в «Слово даю». З реакціями на складне політичне сьогодення в «БРО, ТВОРИ ДОБРО». З латиноамериканськими ритмами в «Залишимося друзями» і трьома різномовними версіями пісні.
З максимально інтимною «Зовсім не боляче», чи не найвідвертішою піснею в дискографії Фіолету і «Стежкою», в якій я вчуся відпускати болісне минуле й з щирим оптимізмом дивитися в майбутнє. Врешті, з «Пахнеш щастям», новорічною чілл-історією про рік життя в масках, коли рятували тільки найближчі і віра в своєї ремесло.
Обкладинка: Ігор Фомін
Слова: Сергій Мартинюк Музика: Сергій Мартинюк, Роман Андрухів, Олександр Форсюк