10 запитань до Олександра Положинського, лiдера груп «Тартак» та «Був’є»

Олександр Положинський про українську музику, «народження» пiсень та «Євробачення»

1. Чим для вас є музика?
— Це велика частина мого життя. Музика постійно зі мною, завжди в мені. Я чую її не лише з динаміків чи навушників — вона і в шумі лісу, і в світлі зірок, і в гудінні мого авто...

2. Бути знаменитістю — це..?
— І легко, і важко. На щастя, мене зараз не так часто впізнають, як колись, а якщо впізнають, то здебільшого у вигідні для мене моменти. Наприклад, я зараз рідко їжджу в метро, бо там бути впізнаваним доволі некомфортно, на тебе мало пальцем одне одному не показують, інколи підходять незнайомі люди, щоб розказати, що і як ти в житті робиш не так.

А от нещодавно проїхався, щоб у “пробках” довго не стояти, то ніхто на мене й уваги не звернув. Натомість зайшов до одного магазину, то мене і впізнали, і люб’язно про все розповіли, і знижку хорошу пообіцяли.

3. Як ви оцінюєте рівень сучасної української музики?
— Він невпинно зростає. Однак, щоб уникнути узагальнень, яких я не люблю, мушу зазначити, що не так багато трапляється пісень та виконавців, які приємно дивують. Тобто хорошої музики багато, талановитих творців та виконавців — багато, а от такого, що ти очікуєш чогось хорошого, а тобі пропонують щось краще, цікавіше, ще більш несподіване, дивовижне, — такого, на жаль, поки зустрічається мало.

Але рівень росте, росте. І у творенні, і у виконанні, і в донесенні до публіки. Шкода тільки, що в боротьбі за місце на багатших ринках наші артисти не так часто обирають українську мовою своїх пісень. Поки.

4. Що важливо для артиста?
— Увага і повага.

5. Чи погоджуєтесь ви з кандидатурою переможця, який буде представляти Україну на “Євробаченні”?
— Я абсолютно згоден і дуже радію за Женю Галича та його колег по команді. Разом з тим я впевнений, що майже кожен учасник національного конкурсного відбору, принаймні, з тих, кого я чув, а чув я далеко не всіх, міг би не менш гідно представити Україну в домашньому фіналі. Кожен був по-своєму цікавий, оригінальний і високопрофесійний, кожен мав хороший шанс на перемогу.

6. Коли настане “світле” майбутнє України?
— Якщо вас цікавить, коли ми житимемо у світлому теперішньому, то перші відчутні прояви цього світлого матимемо десь за 15 років, але деяких “сонячних зайчиків” можна, за бажання, вловити вже зараз.

7. “Тартаку” більше 20 років. Якою бачите групу через 20 років?
— Не буде вже “Тартака” через 20 років — ще стільки ж я не витримаю (сміється).

8. Як довго “народжується” нова пісня?
— Різні по-різному. Якась виношується в тобі роками, виколихується, виходить із тебе мало не з потом і кров’ю,
а інша — ррраз! — і готова. Майже в лічені хвилини.
І народ ніколи не здогадається, яка з них яка — хіба тільки вгадати може.

9. Чим порадуєте найближчим часом?
— Ми все ще працюємо над двома новими альбомами “Тартака”, які хочемо закінчити до літа, але плануємо презентувати аж восени. Все ще пишемо другий альбом “Був’є”. Ведемо перемовини з різними режисерами стосовно кліпів. Чекаємо, коли буде завершено повне відео нашого ювілейного концерту, який ми давали ще в грудні минулого року. І десь з кінця березня плануємо вирушати в тур “Тартак 20 — історія триває”.

І на теплі дні плани складаємо: вже підтверджено виступ “Тартака” на фестивалі “Бандерштат” в моєму рідному Луцьку, запросили нас на новий фестиваль в Хмельницькому — на кінець травня... А ще була ідея 28 травня, саме на мій день народження, зробити в Києві концерт учасників фестивалю “Червона Рута-97”, на честь, власне, 20-ліття цього фестивалю, який колись нас перезнайомив і здружив.

Тоді там були Катя Chilly, Юлія Лорд, “ТНМК”, “Спалахнув Шифер”, “Мотор’ролла”, багато інших крутих артистів і гуртів, а “Тартак” взагалі виник лише завдяки цьому фестивалю. Тож зараз шукаємо можливості втілити цю ідею в життя — і фінансові, і організаційні.

10. Якщо не музика, то що?
— Все, що цікаво. В цьому році я вже кілька разів пробував робити те, що давно не робив або не робив ніколи. Мені було цікаво, і коли я бачив, що в мене щось виходить, я отримував від цього задоволення.

© джерело