G. S. презентує композицію "Стіна"

Нас оточують одні забобони та стереотипи. Іноді ми не в змозі впоратися з ними, вони заповнюють весь наш розум. Ми просто хочемо спокою та умиротворення, просто хочемо продовжувати робити те, чого прагне наша душа і серце. Навколо нас відбуваються сотні та тисячі подій щодня і ніхто з нас не знає, до чого це все приведе. Тільки "сильні" світу цього знають. Завдяки їм ми опинилися в пастці і вже не можемо займатися звичайними ділами, думати про звичайні речі. Тепер важливими є згуртованість, сімейні цінності, відстоювання своїх інтересів і свобод як ніколи раніше. Світ навколо нас збожеволів, але це не означає, що ми повинні піддаватися на провокації...

Іноді ми думаємо, що гнів, заперечення та агресія можуть якось сприяти просуванню складних ситуацій, але це не так. Вони тільки посилюють всі обставини, що склалися, і не вирішують їх. Байдужість і відчуженість теж не приведуть нас до правдивого шляху, а лише посилять усі внутрішні страхи. І щодня, наче в ямі живеш, намагаючись вибратися на світло. Це світло сліпить очі, але спочатку. Зрештою ти починаєш прозрівати і усвідомлювати, що ти лише піщинка в цьому безмежному вирі подій і миттєвостей, але ця піщинка здатна вплинути на загальний потік всього піску, якщо за нею почнуть слідувати інші.

Головний посил пісні полягає в тому, що не варто розкидатися часом, адже час це найдорожче, що у нас є і його не повернути. Не повернути тих близьких, яких з нами вже немає, не повернути події, які ми продовжуємо прокручувати в голові знову і знову. Стіна знаходиться тільки всередині, в нашій голові. І як тільки її виходить відсунути або зовсім прибрати, відкриваються безмежні можливості. Не варто робити прибудову до цієї стіни із сумнівів, страхів та тривог, інакше нова вавилонська вежа гарантована. Кожна хвилина безцінна і потрібно лише пам'ятати про це.



Lyrics:

Знову стіна, уперся впритул
Чую не вперше дивний гул
Все далі йду, не бачачи ніг
Тільки надія мій оберіг
Як бути тоді, коли сам на сам
Ніяк не збагнеш, що ті тільки мить
Знову з’являється клята стіна
Чую, натхнення вщент згорить

Сотні подій пробігають вперед,
Не залишаючи навіть шанс
Я опинився десь посеред
Ніби життя сприймав як аванс

Гнів не дає те, чого ти чекав
Він лиш посилить усі страхи
Як дуже довго всього уникав
Тікаючи з місць немов птахи
Як же прокинутись від цього сну,
Що глибоко засів в кожному з нас
Що тут вчинити, ніяк не збагну
Все більше на це впливає час

Сотні подій пробігають вперед,
Не залишаючи навіть шанс
Я опинився десь посеред
Ніби життя сприймав як аванс