Місто весни - Океан Ельзи & Один в каное

Святослав Вакарчук, Океан Ельзи, автор музики і слів композиції "Місто весни": “27 років існує група “Океан Ельзи” і за цей час я не написав жодної пісні про Львів, хоча дуже хотів. Просто я не вмію писати пісень “на злобу дня”. Взагалі не вірю, що можливо так створити пісню, яка буде жити. А зараз у моєму житті той час, коли через різні обставини я по іншому усвідомив значення рідного Львова для мене. Коли ставлення до міста через роки викристалізувалось у тиху, але вічну любов. Коли ти просто розумієш, що це найкраще місце на Землі для тебе було, є і буде”.

Святослав Вакарчук: “З’явилась пісня у мене несподівано, гуляючи по… Маріїнському парку в Києві:). Добре пам’ятаю, що це було на початку квітня цього року. Я часто гуляю сам, мені так подобається. Того дня йшов і думками перенісся у Львів, і відчув бажання написати пісню. Тієї ж миті народилась мелодія, і тут же склалися рядки, що не часто буває у мене - одночасно створити і музику, і вірші. За півгодини я вже сидів за роялем і на 90% пісня була готова. Таке буває рідко, але буває і це одна з таких пісень».

Святослав Вакарчук: «Коли почав думати про колаборацію, з ким було б органічно записати таку пісню, з абсолютно львівським артистом, хто в мене теж асоціюється зі Львовом та ще й пісня від початку була акустичною, то уявити когось іншого, ніж “Один в каное”, було неможливо. Я їх поважаю і ціную, мені дуже подобається їхня творчість. І дякую Ірі та Устиму, що відгукнулись!
Окрім того, Устим трішки по іншому зіграв оригінальну партію гітари, бо я ще той гітарист)). Він додав свого стилю. Якраз в настрої “Один в каное”. Крім того, він придумав чудове соло на гітару, якого не було в оригінальній версії. Партію фортепіано зіграв я, а вокальні заспівали я та Іра. Щодо музичного продакшену, то його робила практично вся група “Океан Ельзи”. Ми зараз працюємо як колективний продюсер і Мілош, і Дусік (Денис Дудко), і Денис Глінін, і я”.

Ірина Швайдак, “Один в каное”: “Я добре пам'ятаю, як Святослав казав, що написав цю пісню на одному подиху за дуже короткий час. Для мене, як авторки власних пісень, цей стан дуже знайомий і цінний. Пісні, які пишуться на одній хвилі зазвичай "дихають" від самого початку. Тож нашим основним завданням було не нашкодити: не змінити до непізнаваності, не згубити душі пісні, але відчути і підхопити той настрій, який в ній є”.